12-13 грудня в мінській галереї сучасного мистецтва «Ў» відбуватиметься перший фестиваль актуального українського мистецтва в Білорусі «Перелаз». Відвідувачі зможуть насолодитися незадекларованими українськими віршами, думками та переживаннями.

nut-tree.livejournal.com/65540.html

UN reports say Israel targeted civilians in Gaza
23 March 2009, REUTERS

iz tyh novyn, sho vzhe daleko ne novyny...

otaka fignya maljata...

Вальс із Баширом (Waltz with Bashir)

Режисер: Арі Фольман Сценарій: Арі Фольман Англійською ролі озвучили: Рон Бен-Йіша, Арі Фольман, Ронні Даяґ, Дрор Гаразі, Мікі Леон, Єгескель Лазаров Виробництво студії: Bridgit Folman Film Gang, Les Films d'Ici, Razor Film Produktion, Arte France, Hot Telecommunication, ITVS, Israel Film Fund, Medienboard Berlin-Brandenburg, New Israeli Foundation for Cinema and Television, Noga Communication - Channel 8 (Ізраїль, Німеччина, Франція, США)   Цей анімаційний фільм було створено на основі реальних подій - навіть озвучували ролі самих себе солдати, історію яких розказано в малюнках. У 1982, в часи ліванської громадянської війни, Арі Фольман був звичайним дев'ятнадцятирічним хлопцем, який потрапив на війну. Через чверть століття Арі випадково зустрічається з товаришем по підрозділу і в подальшій розмові, яка здебільшого точиться довкола спогадів про жахи тої війни, розуміє, що багато чого не пам'ятає, натомість вночі до нього починають приходити страшні сни про різанину в Сабрі і Шатилі. Арі вирішує розшукати інших своїх братів по зброї, аби розпитати їх про те, що ж вони усі пережили двадцять чотири роки тому.

description in Ukrainian from http://vj.net.ua/cinema/movies/29

Official movie web-sites www.waltzwithbashir.com
                                     www.sonyclassics.com/waltzwithbashir/

давно не заглядала д жж...

Ваша ветвь... Алая

Мокрый снег (алая ветвь) Белым по черному, По ночному городу в частых огнях Лепит снегом мокрым Лепит снеговиков, Смешные фигурки из проходящих людей и Из меня тоже, наверное Да, наверное, следовало бы Задержаться тут, посреди улицы поиграть с ветром Этими белыми хлопьями Наигравшись, набегавшись же, быть может, Встать на главной площади Города Развести руки, растопырить пальцы В теплых шерстяных перчатках Засветиться новогодней елкой...

Пройти тест

via nansyenspb

дуже давно... :)

Їду сьогодні, значіть, в метрі на ескалаторі... Анонсують матеріали "Голосу України":
"вартість проїзду в Київських маршрутках зросте на 25-30%, але не для киян, а для приїзджих та іноземців, принаймні так нам обіцяють..."
No comments...

Хотілося б, звичайно, заперечувати, вигукуючи щось на кшталт: "та ні! я самодостатня і до того ж реалістична! більше того, я вже доросла дівчинка і знаю, що принців не буває..."
Але, боюся, вони праві...

Итак,твой мир- сказка для двоих.

Ты живешь только встречей со своим прекрасным принцем и готова долго ждать его. И дождешься. А когда вы наконец встретитесь твой мир преобразиться и станет идеальным для вас двоих. Пусть он будет не как все,но ведь тебе и не нужен простой парень. Он подарит тебе романтическую сказку и возвращаться в серую реальность тебе уже не придеться. Твое счастье будет в закатах,путешествиях, пикниках на крышах...или что он ещё для тебя придумает?

Пройти тест

Терміново треба перевиховуватись... Чи то вже діагноз?... Милий "суслік", доречі, на малюночку :0) Спробую змиритися з тим фактом, що вони, такі да, "зрят в корєнь"...
Дякую rejvakh

Знайшла блог свого улюбленого білоруського письменника... 
Ура-а-а-а-а!!!!!!!!

UPD: А він мене ще й зафрендив... Умєрєть-нє-встать :0))))) 

Значить так... Сиджу я в офісі. Треба закінчити неможливий документ, а він все ніяк не закінчується... Вже не першу годину "от-от і все". З цього приводу вирішила я трохи розповісти про останні три місяці мого життя... Точніше про те, що повернуло мені "підстрибувальний стан":

1) про Мексику



про 2) Прагу і 3) Італію - відпадає  (фотки не збережені на офісному компі)

4) про Азербайджан




Фотограф з мене нікакой... Так шо уж, прошу пробачення! До того ж, я з тих фріків, які фотографують переважно ліхтарі, двері, смітники, котів і проводи :0) 
/приємно часом відносити себе до якоїсь соціальної групи, хоч я НЕ впевнена, що таку групу як "фріки, які фотографують переважно ліхтарі тощо..." можна з впевненістю "виокремлювати"/

Ото такє :0) 

РА-БА-ТАТЬ!

	Ваше предназночение в этом мире Твое имя Предназночение: взорвать Солнце © gollanka, Twidog.ru — тесты и квизы.

thanks to odd_n_nasty

Була сьогодні на Троєщині... 
Там молилися і плакали за тим, кого більше не повернути... Прямо на стоянці для автомобілів, поруч із ринком. Зелену труну було зачинено, тому що обличчя того, кого більше не повернути, не впізнав найкращий друг, після "проходження" по ньому чобіт київських ПеТеУшників... ТАК не вбивають заради мобільного телефона і куртки... 
Коли чоловіки (різні-різні, по-моєму, далеко не всі, хто там стояв були мусульманами) молилися вторячи муллі з Криму, жінки стояли обабіч, витираючи хустками очі: "Как так можно!", "И что накажут етіх нелюдей?!", "Да где там, говорят их поотпускали уже", "Боже мой!"... 
Чому у самих продавців ринку, що щодень бачаться, спілкуються із т.зв. "понаєхавшими", безпрецедентно високий рівень толерантності (не виходить уникати штампів, скоріше: розуміння, підтримки, знаття, людяності) навідміну від деяких (будемо відверті, переважної більшості) державних чиновників і багатьох-багатьох інших товарісчей...  
В очі впала жіночка років 35, що ховала червоні очі і витирала зі щік солоні сльозові цівочки рукавами куртки, складалося враження, що вона ледь втримується на ногах, і ще здавалося - от-от заголосить,  і крик, якщо вона дозволить йому вирватися, надовго зробить тих, хто стоїть поруч глухими... 
Я стояла поруч... Опиралася підсвідомому прагненню закрити вуха, очі, рот, піти геть, не знати, не бачити, не чути, не почуватися винною...
Казали, вона кохала того, кого більше не повернути....   
Чому часом так страшно?.... 
Хочеться бігти... бігти швидко-швидко допоки не падатимеш, зтесуючи колінки і долоні асфальтом і вимазуючись пилом і глиною, доти, поки не будеш неспроможна знову піднятися на ноги... Можливо так вдасться втекти від гімна, що обліпило мене ізсередини і ззовні, чи хоча б від власної неспроможності щось змінити...
Чи, може, достатньо було б просто лежати на грунті, замішучи пил на сльозах... Чомусь здається, що від цього замішування якось... легше... 

"Посольство Боже" анонсувало на завтра "Марш проти гомосексуалізму", ну нє б....!!!!!!!!!!!!! Капєць! Д...ли! ...і далі по списку....

Завтра піду туди, хоч і одиноко, але стірчатиму там із плакатиком на кшталт "Гомофобія=Расизм". Вони починають о 14:00 на Майдані. 

Буду рада бачити тих, хто поділяє мою позицію!